Львівська сага

Много сюжетных линий и героев, минимум рефлексий - динамичный, визуальный роман в хорошем сеттинге. Но ближе к середине книга превращается в поэпизодник фильма: стиль становится телеграфным, события - концентрированными и поспешными. И даже не это мешает роману перейти в разряд хорошей литературы, а такая "программная", словно бы обязательная ксенофобия. Как водится, русские офицеры (всех когда-либо входивших во Львов армий) - хтоническое зло. Грубые, необразованные негодяи просто уже по факту своего происхождения. Среди других персонажей, немного напоминающих героев балканского магического реализма (одержимые монахини, чердачные коллекционеры монет, шпионки-мулатки в борделе, потомственные палачи и т.д.) вся эта тема выглядит ходульно. От хорошей литературы всегда ждёшь более умного…

Я ніколи не була Львові…, просто тому, що не хочу знайомитися с Львовом туристичним , обійшовши центр міста буквально за 6 годин. Я хочу по-справжньому доторкнутися до таємниці міста, напитися його магії, я хочу закохатися в це місто, я хочу в кінці-кінців просто зустріти людину, яка б розповіла мені про місто те, що звичайний екскурсовод не скаже… «Львівська сага» від Петра Яценко, придбана на Мистецькому Арсеналі в Києві, хто б міг подумати, що таку людину я зустріну саме там, яка через книгу змогла донести чари Львова, його незвичайну історію та образи жителів міста, що своїм життям творили характер цього загадкового міста. Кохання…Хіба можна краще пізнати таємну історію міста, як не через кохання, від якого паморочиться в голові, від якого ладен стрибнути з найвищого будинку або…