Андрій Процайло — об авторе

Предложить изменения

"Щастя не несе розрухи- воно дарує землі капку вічності..."

Неймовірна містична книга. Захопила з першої сторінки і не відпустила до останньої. Примусила хвилюватись, переживати, злитись. Тут стільки всього! І кохання, і дружба, і долі, що неймовірним чином переткнулися. І привид безрукого ката, якому треба було прощення. А для того, щоб його отримати, душа померлого вселилася у звичайного аспіранта. Правда, і справді безрукого. Ось тобі і перша випадковість. Та чи випадковість це? Буде їх ще багато, сподіваних несподіванок, дивних збігів обставин, незвичайних подій, незвичних знайомств. І зрада друга краятиме серце, і підступна відданість ворога викликатиме огиду, і кохання ранитиме душу. В одвічній боротьбі зійдуться сили зла і добра. І в цій смертельній круговерті- долі людські,…

Дуже цікавий, інтригуючий сюжет. І плакала і сміялась...Добре , що в Україні є такі художники слова як Андрій ПРоцайло, Люко Дашвар, Леся Романчук... Велике Вам спасибі, Вас заслужено можно поставить в ряд з Булгаковим.