Лучшие книги Ольги Токарчук

Удивительная многослойность — визитная карточка нобелевского лауреата Ольги Токарчук, чьи тексты никогда не бывают простыми. Детектив, философия, аллюзии и пронзительная глубина лесных пейзажей… "Веди свой плуг по костям мертвецов" — это история героини с особым взглядом на привычное, чей внутренний мир мы разгадываем, словно по натальным картам. Во многих смыслах это роман-расследование. В своем тексте Токарчук затейливо шагает по точкам противоположной полярности: жизнь и смерть, случайное существование и предначертанность, человек и природа, охотник и жертва. Кто имеет право жить, а кто — убивать? И кому дается власть определить это?

Откуда мы родом? Откуда пришли сюда? Куда мы идем? В романе одного из самых оригинальных мировых писателей Ольги Токарчук размышления о путешествиях переплетаются с загадочными историями, связанными между собой темами смерти, движения, продлевания жизни и тайны человеческого тела. Мы все путники в этом мире: кто-то странствует с целью, кто-то без. Кто-то движется сквозь время, кто-то сквозь пространство. Что значит – быть путником, путешественником, бегуном? Завораживающий и потрясающий воображение роман Ольги Токарчук – настоящий шедевр. Один из самых самобытных голосов Восточной Европы теперь получил мировое признание.…

В центре Вселенной находится Правек. А в Правеке — средоточие всего, что есть во Вселенной. Декады, глумясь, сменяют друг друга, вспыхивает и перегорает любовь, мир оборачивается войной, рождаются и умирают дети. Романы Токарчук — это взрослые сказки вне времени и пространства, серьезные, глубокие, настоящие. В истории Правека воплотилась история всего человечества, с ее болью, потерями, трансформациями, открытиями и триумфами. "Правек и другие времена" — поистине завораживающее чтение.

Лауреат Международного Букера Ольга Токарчук коллекционирует фантазии. В нашу серую повседневность она, словно шприцем, впрыскивает необъяснимое, странное, непривычное. Мороки из прошлого и альтернативное настоящее не поддаются обычной логике. Каждая история – мини-шедевр в духе современной готики. "Диковинные истории" – собрание причудливых рассказов, где каждая история – окно в потустороннее.

Ольга Токарчук обладает удивительным даром стирать границы - между странами и языкам, между реальностью и вымыслом. Герои "Последних историй" стирают границы между бытием и небытием. Они постигают смерть, пытаясь подготовить себя к ней, примириться с ее существованием в финале каждой жизни. И, постигая смерть, они лучше понимают жизнь, потому что смерть - часть жизни.

Между реальностью и ирреальностью... Между истиной и мифом... Новое слово в славянском "магическом реализме". Новая глава в развитии жанра "концептуального романа". Сказание о деревне, в которую с октября по март не проникает солнце. История о снах и яви, в которой одно непросто отличить от другого. История обычных людей, повседневно пребывающих на грани между "домом дневным" - и "домом ночным"...

Середина XVIII века. Новые идеи и новые волнения охватывают весь континент. В это время молодой еврей, Яков Франк, прибывает в маленькую деревню в Польше. Именно здесь и начинается его паломничество, которое за десятилетие соберет небывалое количество последователей. Яков Франк пересечет Габсбургскую и Османскую империи, снова и снова изобретая себя самого. Он перейдет в ислам, в католицизм, подвергнется позорному столбу как еретик и будет почитаться как Мессия. За хаосом его мысли будет наблюдать весь мир, перешептываясь о странных ритуалах его секты. История Якова Франка — реальной исторической личности, вокруг которой по сей день…

Франция, XVII век. Странная компания - маркиз, куртизанка и немой мальчик - отправляется в долгий, нелегкий путь на поиски таинственной Книги Книг, Книги Еноха, в которой - Истина, Сила, Смысл и Совершенство. Каждый из них искал в этом странствии что-то свое, но все они называли себя Людьми Книги, и никто не знал, что ждет их в конце пути... Переводчик: Ксения Старосельская

Ольга Токарчук - "звезда" современной польской литературы. Российскому читателю больше известны ее романы, однако она еще и замечательный рассказчик. Сборник ее рассказов "Игра на разных барабанах" подтверждает близость автора к направлению магического реализма в литературе. Почти колдовскими чарами писательница создает художественные миры, одновременно мистические и реальные, но неизменно содержащие мощный заряд правды.

Porywająca, niepokojąca wyobraźnia Olgi Tokarczuk. Opowiadania, w których wyobraźnia sąsiaduje z mitami, a przedmioty znaczą więcej, niż można się spodziewać.
Bohaterowie tych historii starają się oswoić otaczającą ich rzeczywistość. Ta jednak ciągle im się wymyka. Wydaje im się złudna, nieprzejrzysta, czasem też nieprawdziwa...

Опубликовано в журнале "Иностранная литература", 2000 г., № 8.

У заїжджому дворі зустрічається дуже дивна компанія: романтична куртизанка Вероніка, схильний до містицизму Маркіз, практичний банкір де Берль, німий хлопець Гош і британський джентльмен Берлінґ. Троє з них відправляться у далекі краї по Книгу, в якій вміщено всю людську мудрість. Як це часто буває, центром оповіді Ольги Токарчук виявляється слово і сила, з якою воно впливає на всіх живих.

У цій збірці малої прози нобелівська лауреатка Ольга Токарчук ступає на звичну для себе територію помежів’я, що утворилося десь на перетині міфів і науки, реальності й вигадок, пам’яті та мрій про майбуття. І наче надсильна чаклунка чи надвпливова науковиця, авторка зіштовхує ці виміри, наче в колайдері, змішує їх, наче у зіллеварному казані, ‒ аби зробити щось, що здавалось цілковито звичним, не таким. І цими зіткненнями, переплітаннями і змішуваннями у кожному оповіданні вона творить нову реальність, де не залишається місця колишнім межам і де героям та читачам доводиться шукати чи прокладати їх заново.

Inicjacyjna powieść, dzięki której Olga Tokarczuk zyskała uznanie krytyki i czytelników. Historia piętnastoletniej dziewczyny o zdolnościach mediumicznych, dojrzewającej w Breslau na początku XX wieku.

У кожному з трьох оповідань збірки Ольга Токарчук досліджує світ речей. Уважно вивчає готельні кімнати з блискучими лазничками і пухнастими халатами. Заглядає у дзеркало старої шафи, в якому можна побачити дещо дивовижне. Спостерігає за тим, як розгортаються події у незвичній комп’ютерній грі. Її герої проростають у світ речей, а не панують над ними, між людиною і створеним нею обирають останнє. А одного разу остаточно залишають звичне, аби зробити крок у невідоме.

Świat staje się coraz bardziej bizarny.
Najnowszy zbiór opowiadań Olgi Tokarczuk.
Zaskakujące i nieprzewidywalne opowiadania, dzięki którym inaczej spojrzymy na otaczającą nas rzeczywistość

Pochodzące z języka francuskiego słowo „bizarre” znaczy: dziwny, zmienny, ale też śmieszny i niezwykły. Taka właśnie – zadziwiająca i wymykająca się wszelkim kategoriom – jest najnowsza książka Olgi Tokarczuk.

Dziesięć opowiadań. Każde z nich toczy się w innej przestrzeni. Wołyń w epoce potopu szwedzkiego, współczesna Szwajcaria, odległa Azja i miejsca wyimaginowane.

Czym jest poczucie dziwności i skąd ono pochodzi? Czy dziwność jest cechą świata, czy może jest w nas?

Zmienny rytm opowiadań sprawia, że czytelnik ani przez chwilę nie może być pewny tego, co wydarzy się na kolejnej stronie. Olga Tokarczuk wytrąca nas ze strefy komfortu, wskazując, że świat staje się coraz bardziej niepojęty.

Obecne w opowiadaniach elementy groteski, czarnego humoru, fantastyki i grozy unaoczniają, że w naszej rzeczywistości nic nie jest takim, jakim się wydaje.

„Był sobie raz pewien człowiek, który bardzo dużo i bardzo szybko pracował i już dawno zostawił swoją duszę gdzieś daleko za sobą. Bez duszy żyło mu się nawet dobrze – spał, jadł, pracował, prowadził samochód, a nawet grał w tenisa. Czasem jednak miał wrażenie, że wokół niego jest zbyt płasko, jakby poruszał się po gładkiej kartce z zeszytu do matematyki, kartce, którą pokrywają równiutkie kratki…”

Pierwsza książka Olgi Tokarczuk, która mówi nie tylko słowami, ale i obrazami. To dwugłos – idąc za słowami pisarki, Joanna Concejo stworzyła równoległą opowieść, ukrytą w obrazach. Poruszająca rzecz o czekaniu, cierpliwości i uważności.

Осінь 1913 року. Львівський студент Мечислав Войнич приїжджає на сілезький курорт Ґерберсдорф лікуватися від сухот. Не минає і дня від його прибуття, як в Пансіонаті для чоловіків, де він оселився, стається нещастя. І поки сусіди Мечислава вдають, що нічого не відбувається, ходять в гори, п’ють наливку й ведуть інтелектуальні бесіди про світоустрій і жінок, невидимі сили мають свої справи. Ольга Токарчук грається з жанром жахів, але звертається до вже звичних для себе тем: природа і цивілізація, сила і слабкість, чоловіче і жіноче. І до непевного, складного, тривожного простору поміж двома протилежностями.